«Та ти повний псих!» – коли востаннє ви так говорили чи думали? Декілька місяців тому, минулого тижня або вчора, коли ваш партнер / дитина / бос утнув якусь несосвітенну річ? Ха! Психи, вони усюди. Так стверджує психіатр Марк Ґоулстон, автор книжки «Як спілкуватися з психами». Окей, може, не так відкрито говорить, але все ж за роки роботи назбирав, проаналізував, систематизував кіпу прикладів із професійної практики. Результат – 240 сторінок порад, як спілкуватися із неврівноваженими, або побутовими психами.
Я трохи втомилася від нав’язливої реклами про цю книгу. А від реклами книжок втомитися зовсім не легко, як на мене. «Атлант розправив плечі» Айн Ренд – книга, про яку говорили всі. Соціальні мережі просто кипіли від дописів про неї. І досі, здається, киплять. Багато хто продовжує говорити, але читати не наважуються. Бо, по-перше, об’єм, так, чималий, і чи варто витрачати стільки часу. По-друге, вона ж «про економіку», кажуть. Мабуть, нудна. Але чому ж читачі всього світу наробили стільки галасу? І позитивного, і негативного. Саме це мені і хотілося з’ясувати.
Memento memoriae – пам'ятайте про пам'ять. Вона важлива для сьогодні і завтра. Для молодих і старших. Українців і не тільки. 19 травня 1938 року відбулася найкривавіша ніч. У київських в’язницях НКВС розстріляли 563 людини. Протягом 1937–1938 років засудили 200 тисяч людей, так званих «ворогів народу». Половина з них опинилася у в'язницях, психлікарнях, на засланні у таборах.
За курсом швейцарського франка до гривні Октав Паранго продав би сьогодні свою книгу за 2 730 грн. Таку ціну він дав їй, коли сидів у в’язниці. Там він книгу і закінчив. А писав він її, аби його звільнили з роботи. Мовляв, набридло бути у рекламному бізнесі, заробляти шалені гроші й чимдуж захлинатися у штучних водоймах щасливої днини.
34 роки тому сталося те, про що світ ніколи не забуде. Техногенна катастрофа, що зжерла людські життя і перекрутила долі. Так, це вибух на Чорнобильській АЕС. Не варто нагадувати, як офіційна влада оголосила про катастрофу лише на 9 день. Як діти безтурботно гуляли надворі, коли повітря пашіло радіацією, як телебачення заспокоювало про локалізацію пожежі.
Джулієт 32. Вона письменниця, яка нещодавно гайпонула на новій книзі. Здавалося б, вона щаслива, успішна й має заможного коханого. Але ні. Джулія вдихає пилюку та гар розтрощених лондонських будинків. Англія 1946-го року така гардкорна.
Створення віртуалізованих робочих місць – наша реальність у цифровому світі. Цим ми завдячуємо багатовекторній новій економіці. Вона не обмежується динамічним розвитком програмного забезпечення, телекомунікацій, інформаційних мереж, електронного бізнесу та електронної комерції.
Фредерік Беґбедер запевняє: ця історія є до драматичного скрипу чистою правдою. Своєю найкращою книгою «Уна і Селінджер» письменник кидає довгий шовковистий килим назустріч славетному автору «Ловця у житі» пану Джерому та дочці видатного драматурга Юджина О’Ніла й четвертій дружині Чарлі Чапліна пані Уні. Швидше переходимо до ймовірних питань від вас і симпатюльних відповідей від мене.
Запашна випічка і чаювання, вечори під пледом і споглядання дощу у шибку, свічки й ароматичні лампи, шоколад і тріскотіння дерева в каміні. Чуєте-чуєте шурхіт книг про скандинавів? Лаґом, хюґе та люке – те, що робить життя гармонійним, толерантним, неконфліктним і ощадливість. Те, що наповнює життя сенсом, а відтак – щастям. Так, нарешті, повернулася наша книжкова #Стопка. Ось що вихопили для вас.
Мій яскравий спогад з дитинства – затишне палахкотіння бабусиного торшера. Любила вмощуватися біля нього на кріслі з книгою, їством, обгортатися ковдрою або теплим халатом і опинятися у своєму безтурботному вимірі, де добре і спокійно. І от якби мені сказали, що цей ритуал і є хюґе, то я б лише запитливо вирячилася.
14 березня – День Українського Добровольця. Чому так склалося? Найперше через те, що цього дня у 2014 році перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці. Усе для того, аби сформувати перший добровольчий батальйон. Друге – 17 січня 2017 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про встановлення Дня Українського Добровольця».
Знаєте спосіб, як відпочити від книжки, – прочитайте книжку! Так, це можливо. Навіть весело. Особливо, якщо це книга-комікс, де не треба заглиблюватися у причинно-наслідкові зв’язки, розгрібати екзистенційний бунт героїв, сумніватися у письменницьких здібностях автора чи боятися маніяка з попередньої сторінки. От є просто книга. Читаєш – і класно. Зрозумілі життєві ситуації, бібліофільні жартики, іронічне змалювання типових сюжетів / героїв
Кетрін лежала прив’язана до ліжка. Вона відчувала, як шалено калатає її серце. А ще точно знала, що треба приборкати страх. Бо він лише приваблює мисливця. Жінка потерпає від спраги і мріє, щоб усе скінчилося швидко.
І що тепер? Дорогу лише їм? Хто так вважає – поспішіть познайомитися з представниками цього покоління. Як це зробити? Як варіант, почитайте книгу «Покоління Z на роботі» Девіда та Йони Стіллманів. Друге – почніть із зетівцями співпрацювати.
Цей дайджест не оповідає, а переказує слова очевидців початку російсько-української війни. У лютому 2014 року Російська Федерація порушила норми та принципи міжнародного права – анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей.
Одного разу, тобто сьогодні, з’явився огляд. Він на книгу Артема Чапая «Дивні люди». Книга ця про людей і їхні дивацтва, з-поміж яких – суржик. Такий рідний на смак і хворий на вигляд, себто на звучання. Але «свій» серед багатьох сапієнсів-українців. А ще рідний для неандертальця Стьопи, привченого «з пробірки» говорити сумішшю слів-паразитів. Тільки-от він хоче цього позбутися, вчиться літературної мови, і дивується, коли знайомі українці, вони ж люди розумні, спілкуються ще гірше, ніж він сам.
Неоднозначне питання, знаю. І чого б це мене цікавило? Бо ж є прекрасна/дотепна/дітоствердна/феміністична книга Артема Чапая «Тато в декреті». Про що? Про тата, який декреті! Уявляєте? Тато! У декреті! Екзотика для наших широт, яка з часом, упевнена, стане звичним явищем. Артем Чапай, письменник і тато двох карапузів, розказує про свій досвід «відсидки». Цим останнім словом частенько послуговуються батьки в декреті, бо часом оте дійство по-іншому й не назвеш.
29 січня Україна відзначає День пам’яті героїв, що загинули під Крутами. Чому гроза? Тоді «прогриміли» вигуки рушати у невідомість. Ця історія – про протиріччя умов, у яких опинилися майже не навчені військовій справі юнаки, про відданість, любов до України і людей, що йшли до останнього за її цілісність, попри відсутність досвіду, знань. Їхні руки тремтіли, коли вони тримали зброю? Про що вони думали?
Перша світова війна. Українці розділені між Австро-Угорською та Російською імперіями. Війна у протилежних таборах і мрії про власну державність. На згарищі двох держав постають дві республіки Українська Народні Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. 22 січня 1919 рік, 12:00. Софійська площа. Один Акт Злуки. Одна держава. На честь події влаштували історичний парад та народне віче, а це – більше мільйона українців.
Протягом 242 днів військовослужбовці, добровольці, медики і волонтери захищали летовище від бойовиків і російських найманців. Оборона тривала з 26 травня 2014 по 22 січня 2015 років. За офіційними даними під час оборони ДАП загинули більше 200 військових. Кіборгами нескорених українців назвали самі терористи. Мовляв, тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах. Після кровопролитних боїв аеропорт став символом героїзму для всіх українців.