Мандрівний наплічник зібрано. Наступна зупинка – Вінниця. Саме тут упродовж 4 днів бібліотекарі з усієї країни долучилися до програми “Бібліотека як простір психосоціальної підтримки”.
Напередодні Всесвітнього дня ментального здоров’я ми присвятили час навчанню, щоб уміти надавати першу психологічну допомогу відвідувачам та, що не менш важливо, підтримувати власний внутрішній ресурс. Як це було? Ділимося.
День 1. Травмоінформований підхід у бібліотеці
Стартували з бази: розбиралися, як саме травма впливає на психіку, чому після пережитого посилюється почуття самотності та втрачається контроль. Вчилися травмочутливій комунікації – етичній взаємодії з людьми, які мають травматичний досвід або належать до вразливих груп.
День 2. Комунікація, кейси та самодопомога
Цей день був мегаактивним. Через вправу-гру “Зум” аналізували взаємодію в групах. Головні інсайти дня:
- “Контекст важливий, але він не визначає людину”.
- “Категорія користувача допомагає зрозуміти потреби, але не повинна домінувати”.
Про що говорили:
- Фрази підтримки проти фраз оцінки. Навіть за схожого досвіду ми не можемо казати: “Я вас розумію”. Краще запитати: “Чим я можу бути корисною?” та допомогти людині зорієнтуватися в просторі.
- Спілкування з різними групами: людьми, що мають досвід внутрішнього переміщення, ветеранами, родинами зниклих безвісти, людьми, які переживають горювання, і людьми з інвалідністю.
- Конфлікти як айсберги. Розбирали реальні кейси з бібліотечного життя через “Карту конфлікту”: аналізували позиції, інтереси й приховані побоювання сторін.
Особливий фокус – самодопомога та резильєнтність (стійкість).
Шукали власні ресурси через різні канали:
- Фізіологія: йога, здоровий сон, сортування речей.
- Емоції та уява: випічка, милування вогниками гірлянди, малювання каракуль, музика.
- Соціальні зв'язки: екологічна цифрова гігієна (наприклад, не читати робочі чати на вихідних).
- Мислення: перегляд детективів, планування майбутніх подорожей.
- Вправа «Моє коло підтримки»: наочно розібрали, хто є нашою опорою – від найближчих (чоловік, батьки) та колег до фахівців (директорка, масажистка чи гештальт-терапевт, автомобільний механік).
День 3. Під наставництвом Товариства Червоного Хреста України
Вчилися надавати першу психологічну допомогу (ППД) під час кризових подій, як особистих (хвороба, розлучення, втрата), так і масштабних (війна, катастрофи).
Головні правила ППД: “Дивись – Слухай – Направляй”.
ППД – це не терапія, а передусім оцінка потреб, захист від подальшої шкоди, емоційне втішення та допомога в доступі до базових речей (інформація, їжа, вода, безпечне місце).
Потреба в ній виникає під час дистресу, коли подія настільки раптова й кризова, що організм не може адаптуватися самотужки.
Два золотих інсайти від психологині Червоного Хреста:
- “Хороший психолог – це живий психолог. З бібліотекарем так само». Дбаємо про себе, щоб мати сили допомагати іншим.
- “Будь-хто з нас дуже важливий”.
Також вчилися інклюзивному перефразуванню. Наприклад, правило “вільної руки чи ноги” краще замінити на нейтральні вислови: “в ефірі один”, “вільний мікрофон” або “говоримо по черзі”, адже серед учасників можуть бути люди з ампутаціями.
Головний орієнтир у всій роботі – принцип “Не нашкодь”, який базується на безпеці, гідності та повазі до прав людини.
День 4. Бібліотечне “меню”, артпрактики та бібліотерапія
Фінальний день – обговорення, творчість і дискусії. Зрозуміли головне: навіть звичайне спільночитання – це вже потужний захід психосоціальної підтримки, якщо підійти до нього правильно.
Як працювали?
• Вправа “Бінго” допомогла розрухатися та налаштуватися на роботу.
• Групова гра “Переплутані полиці”. Ми уявили, що готуємо бібліотеку до візиту експертів і маємо створити справжнє “бібліотечне меню” психосоціальних послуг:
- “Швидкі перекуси” – короткі, але дієві активності;
- “Основні страви” – повноцінні, глибокі заходи;
- “Для компанії” – регулярні клуби та затишні формати;
- “На виніс” – корисні матеріали, які відвідувачі можуть забрати з собою;
- “Спецпропозиції” – унікальні формати підтримки.
• Аналіз кейсів та психоедукація: розбирали реальний досвід колег, враховуючи вікові особливості аудиторії, оптимальну кількість учасників та їхні інтереси.
Також встигли зануритися в артпрактики. Детально розібрати інструменти бібліотерапії і зрозуміти різницю між артпрактикою і арттерапією.
“Найперше, що я взяла для себе з цього тренінгу, – це безцінний досвід тренерів. Їхня манера тримати авдиторію та професійно вести заняття надихають. Взагалі обожнюю такий формат: тут постійна взаємодія, а отримані знання можна легко адаптувати для абсолютно різних авдиторій. Мені приємно бачити, що сучасні бібліотекарі – профі високого рівня, які постійно вчаться. До речі, було дуже приємно бачити серед учасників багато керівників бібліотек. Зараз я серйозно роздумую над впровадженням формату котренерства. Ми вже маємо певні ідеї, які реалізуємо не лише для наших користувачів, а й для внутрішнього розвитку команди”, – підсумовує Ольга Пізня, провідна методистка, учасниця програми.
Програма “Бібліотека як простір психосоціальної підтримки” реалізовується ЮНЕСКО в Україні у партнерстві з Міністерством культури України за фінансової підтримки уряду Японії.
Пресслужба Good library