Тієї суботи, 22 травня, у місті перекривали дороги, зустрічали делегації з різних районів Луганщини та взагалі інших міст, ревіли байки, яскравіли креативні виставки, фотолокації та екскурсійні таблички із запрошенням пройтися містом. А сам Старобільськ прокинувся з першим відлунням саундчеків – то рокгурти готувалися до вечірньої програми.

Рокконцерту передувала довга чурчхела подій. От хоча б наш день почався не лише з позіхання, а боротьби з велетенським шатром у міському парку. Місія – вдало його натягнути, щоб гості майбутньої літературної локації не підпікалися на сонці.

Готуємося до здибанки із невимовно крутими письменниками – Катериною Калитко, Олегом Сенцовим, Артемом Полежакою та Олександром Сидоренком, або Фоззі з ТНМК. Між авторами сідає і Сергій Жадан – у нього орден модератора та зачинателя сильної розмови на тему «Що між сходом і заходом?». Заводять письменники розмову і про те, яким толерантним до різних національностей був Крим до анексії, хто підсилює й увиразнює культурний дискурс в Україні, і кому в майбутньому доведеться розгрібати те, що діється сьогодні.

Катерина Калитко говорить, що український дискурс сам по собі є великою і складною історією з надтріснутим діалогом. А відтак, у таких жорстких умовах варто робити якомога більше задля впізнаванності свого села, міста, регіону, аби зміцнити не лише зв’язки, а й власні кордони. «Кожен регіон  шукає в собі свою Україну. Це страшно, але це потрібно», – додає письменниця.

Щодо Криму до та після анексії Росією говорить Олег Сенцов. І починає з того, що «між сходом і заходом у будь-якому разі знаходиться Україна». Каже також про теперішнє ментальне протистояння між людьми, які хочуть жити в радянському союзі, і людьми, які хочуть жити в Європі. «Це політичний конфлікт, не національний».

Пізніш до літсцени підходять письменник та учасник «Танок на майдані Конґо» Фоззі, а ще крутий поет Артем Полежака. Смакуємо роздумами про сучасне кіно, серіальну «Кайдашеву сім’ю», блогерство, яке іноді перетікає в написання книжок. Ллються сльози, тече туш – Полежака читає свої «Стіхі о жизні» та презентує вірші з новісінької книжки.

Далі гості фесту переходять на центральну площу, де вже гуркотить добра сотня моциків і байків. Це почався мотозаїзд «Драйв». Байкери шумно відкривають мотосезон і швиденько перевтілюються в гігантську мотоколону, яка поволі починає пливти містом. Ще фестивалимо навколо  мото- та кастомної техніки «Байкер Street», робимо багато фоток із тонами чепурненьких байків, думаємо і собі збирати гроші на таку красу.

Також у центрі гості зупиняються біля волонтерів із заманливими табличками. Гукають на екскурсію містом за трьома маршрутами – долиною легенд Старгорода з Батьком Махном і дотепним Остапом Бендером, купецькими місцинами 18 – 19 століття та старобільськими храмами.

А далі – хай буде рок! Починається конкурсна частина роккконцерту. Гурти з Луганщини, Донеччини та Одеси гострять пісні та інструменти, щоб поборотися за перемогу і стати найкращим рокбендом.

За призові місця позмагалися Stone road, Ізобара-тор, Стас Ленин Band, Конец июля, PARALLEL, TWO BUS, Vерхня межа, Принцип меньшего зла, Берег душі, ORZ, IP, Beer Blues Band та виконавець Володимир Бердецький.

А перемогли, зрештою, 5 гуртів. 3 місце посіли «Конец Июля» та Стас Ленин Band. 2 розділили Ізобара-тор і Vерхня межа. IP посів 1 місце. Гран-прі взяв новопсковський гурт Stone road. Решта учасників отримали дипломи за участь. Шум і вітальні жуйки летять зі сцени від ведучого з Інародного театру абсурду «Воробушек» Олександра Сердюка.

Зараз про гедлайнерів. Розривати починають «Жадан і Собаки». Кінцівки не зупиняються, бо звучать улюблені «300 китайців до Буда-Будапешту», «Тьолка барабанщика» і ще купа всього, що потім довго дзенькотить у голові. Пізніше прокидається давній рефлекс – тусити під легендарний «Танок на майдані Конґо». Тоді, гадається, сіла зарядка не на одному телефоні, бо ліхтарі мигтіли без перестану, відоси потоками лилися на карту пам’яті.

Ми хочемо на біс – і ми отримуємо це. Фінальна пісня, фінальний гот-доґ, фінальна гелева повітряна кулька летить у вже темне небо. Утома і багато щастя. Переповнені вдячністю за крутий фестиваль. Скільки спільної роботи, через яку ми всі опинилися у тріумфальній невагомості.

Слова любові та вдячності за підтримку скеровуємо до Благодійного фонду Сергія Жадана, Українського радіо «Культура», Суспільного: Донбас, музичного патрнера Li.Room та команди «Еспресо». Ще буде? Ще буде.

 

Пресцентр Good library