Біографія

ТЕМНІК Ю.О.

Юрій Олександрович Темник народився 17 жовтня 1929 року в самому центрі старого Луганська - на вулиці Леніна. Він по-особливому любив свій Луганськ, рідну вулицю, з якою було так багато зв'язане.

Його дитинство пройшло в рідному місті. У 1947 р. Ю. Темник закінчив школу із золотою медаллю й вступив у Московське Вище Технічне Училище імені Баумана на механіко-технологічний факультет, що з відмінністю закінчив у 1953 р.

По закінченні три роки працював у м. Барнаулі на верстатобудівному заводі на посаді інженера технолога. У 1956 р. Ю.Темник вертається в рідний Луганськ. Він одночасно працює на Луганському верстатобудівному заводі й викладає ливарне виробництво в Луганському машинобудівному інституті на вечірнім відділенні. Це сполучення було важким. Завод вимагав повної віддачі. І Юрій Олександрович пішов з викладацької діяльності, пішов, щоб все життя зв'язати з ливарним виробництвом, присвятити своє життя рідному заводу, на якому пройшов шлях від інженера-ливаря, начальника цеху, до заступника головного металурга заводу. При його активній участі створені комплексно-механізовані ливарні цехи, уведені у виробництво численні прогресивні технологічні процеси. За модернізацію виробництва Ю. О. Темнику привласнено звання «Заслужений машинобудівник України”. У 1970 р. Ю.О. Темник нагороджений медаллю «За трудовую доблесть».

Коли Ю.О.Темник вирішив іти на пенсію, дирекція, знаючи його інтерес до історії заводу, запропонувала в рамках підготовки до 200-річчя підприємства, зайнятися музеєм. Із цього часу почався новий період у житті Ю.О.Темника, що тривала більше 10 років, період, у який Юрій Олександрович виявив себе як захоплений, цілеспрямований дослідник, пропагандист історії краю.

Почалася робота по підготовці до створення заводського музею, для якого було виділено нове приміщення поза територією заводу. У зборі й науковій обробці матеріалів Юрієві Олександровичеві допомагав його близький друг, однодумець, заслужений машинобудівник України, провідний конструктор заводу Юрій Якович Єгерєв. Художнє оформлення експозиції здійснив художник Леонід Михайлович Жданов.

Обидва Юрія працювали в московських, петербурзьких архівах, привозячи в заводський музей унікальні документи. Разом написали книгу «Кам'яний Брід», нарис історії XVIII-XIX ст. Удвох вони клопотали про пам'ятні дошки на честь видатних інженерів, що працюють на заводі. Ці дошки були встановлені на фасаді будинку нового музею (автор пам'ятних дощок Микола Васильович Можаєв). На сьогоднішній день вирішується питання про передачу цих дощок Музею історії й культури міста Луганська для встановлення на фасаді будинку нового заводського музею. Але проіснував музей недовго. Будинок, у якому він розміщався, було передано іншому власникові, експозицію довелося переносити в інше приміщення. І знову створення експозиції. Із тривогою за долю музею Ю.О.Темник і

Ю.Я.Єгерєв зробили й другу експозицію, що проіснувала до 2005р.

У 2005 р. після продажу будинку, в якому перебував музей, почався демонтаж останньої експозиції заводського музею. Біля трьох років експонати музею, упаковані в ящики й мішки, очікували рішення своєї долі. Ю.О.Темник, бачачи руйнівний процес на заводі, хотів, щоб колекція музею стала державною. І вже після смерті Юрія Олександровича, у вересні 2008 р., по спільному рішенню виконавчого комітету Луганської міської ради й адміністрації ГППО «Луганський верстатобудівний завод» ця колекція була передана в музей історії й культури міста Луганська на державний облік і зберігання. З ініціативи Луганської міської ради від 13.11.2008р. №331 було виділене приміщення по вулиці Пушкіна для розміщення експозиції заводського музею історії й культури міста Луганська. Сьогодні йде підготовчий процес по створенню філії.

Ю.О.Темник багато працював: вів науковий пошук, писав, виступав у студентському середовищі, у нього було багато друзів і однодумців. Двері заводського музею були завжди відкриті для людей, що цікавляться історією заводу. У музей несли найважливіші документальні реліквії, заводчани знали, що Юрій Олександрович це обов'язково збереже, покаже в експозиції. Хто на заводі не знав Темника? Його знали й поважали за його захопленість, відданість заводу, патріотизм. У нього в гостях у музею були Президент, посли, адмірали, професори, іноземці, студенти, але самими бажаними відвідувачами були заводчани.

Багато років Юрій Олександрович присвятив дослідницькій роботі, багато писав. Науковий пошук був зосереджений на історії рідного заводу й всієї, дуже значимої для нього, Луганщини. Йому вдалося визначити історичний статус видатних діячів, основоположників багатьох технічних починань як у Росії, так і в Україні, у їхньому числі К.К.Гаскойн - реформатор промисловості Росії, М.Ф.Саймонов - організатор і керівник гірничозаводської промисловості Росії, Є.П.Ковалевський - інженер, який увів у науковий оборот термін «Донбас», Гесс де Кальве - інженер, творець першого підручника по теорії музики, А. Мевіус, І.Тіме та інші.

Великий дослідницький матеріал вилився в дуже серйозну наукову книгу, присвячену розвитку інженерної думки на Луганщині, названу їм «Столетнее горное гнездо». Ця книга - пам'ятник 200-річної історії заводу й всім тим, хто працював на цьому заводі.
Він відкрив для луганчан багато невідомих сторінок історії краю, адже історія міста Луганська починалася з будівництва металургійного заводу.

19 березня 2007 р. Ю. О. Темник раптово пішов з життя. Похований у м. Києві.

Своєю цілеспрямованістю й наполегливістю Ю.О. Темник вніс неоціненний вклад у пошуки історичної правди про наш край.